Їх теж зовсім небагато, оскільки процес складання картографічної основи і її актуалізації дуже дорогий: перед тим, як той або новий з'їзд буде занесений у програму по ньому повинен проїхати автомобіль зі спеціальним устаткуванням. І коли ви потрапите на нову дорогу, реальний маршрут у точності збіжиться з тим, що показано на моніторі. Відновлення карт відбувається регулярно. Наприклад, кожний виробник, що працює в Москві, представляє нову версію не рідше, ніж раз у півроку. Питання в тім, як нова карта потрапить у ваш навігатор. Сьогодні це завдання має три варіанти рішення

Повністю ручне відновлення. Більшість навігаторів обновляється тільки в "ручному режимі" - за допомогою скоїти, розповсюджуваних на компакт-дисках картах пам'яті або через Інтернет. Перепрошивання може здійснюватися як самостійно (як правило, власниками портативних навігаторів) так і на спеціалізованих сервісах, якщо мова йде про штатну автомобільну навігацію.

Плюси: у роботі такі прилади повністю автономні й не залежать від мобільного зв'язку й Інтернету: супутники видні з будь-якої частини земної кулі, а карти втримуються в пам'яті навігаторів. Оскільки немає необхідності довантажувати інформацію ззовні, швидкість і надійність приладу залежать тільки від убудованого супутникового приймача й процесора.

Мінуси: необхідно регулярно перевіряти й установлювати відновлення програми й карт. Нерідко й те, і інше є платною послугою. Перед поїздкою в інше місто або країну варто подбати про відповідну карту. Інформація в "реальному часі" Суть цього способу в тім що самих карт у навігаційному приладі попросту немає.

У ньому встановлена тільки невелика керуюча програма, а карти місцевості, корисні об'єкти (POI), інформація про дорожні пробки безупинно довантажуються в міру руху через мобільний Інтернет. Як правило, цей спосіб одержання інформації зустрічається в "просунутих" мобільних телефонах і смартфонах, оснащених GPS-Приймачем ("Nokia" деякі моделі "SonyEricsson", друге покоління "iPhone" і ін).