Шосейний клас. Маунтинбайки. Взагалі маунтинбайк це гірські велосипеди однак на російських рівнинах вони чи стали не самим популярним класом. Універсальність. Надійність і витривалість їхні головні козирі. Вони призначені для їзди поза дорогами, а це значить, що розбитий асфальт наших міст. Їм не страшний - при тім умові, звичайно, що велосипед зроблений як треба. А не зварений китайськими вмільцями з обрізків водопровідних труб.

Маунтинбайки відрізняє потужна рама й класичні для даного класу колеса діаметром 26 дюймів, оснащені шинами з розвиненими грунтозацепами. Це для їзди по бруду. Але якщо ви й справді збираєтеся їздити по бездоріжжю, то не забудьте купити до велосипеда крила - повного захисту вони не забезпечать, тому що кріпляться досить високо. Але одяг прийде стирати рідше. Крила зараз майже завжди продаються як додаткове встаткування.

Велосипеди. Для тривалих гонок по гарних дорогах. Настільки гарним, що перед змаганнями їх підмітають, інакше ніжна тонка гума коліс не доживе до фінішу. Одне з головних завдань, що коштують перед творцями шосейних моделей, - максимально можливе зниження ваги. Сучасний апарат можна підняти пальцем: його маса не перевищує шести кілограмів. Матеріали - самі передові. На шести кілограмовій моделі рама виготовлена з карбону. Вона легка міцна й саме тієї форми, яка потрібно. А потрібно з мінімальним опором потоку повітря, що набігає.

Невагомі колеса " шос-сейника" добре видні тільки в профіль, до того вони вузькі. Сідло на професійній моделі підбирається строго індивідуально. На звичайних вулицях гоночні велосипеди зустрічаються не занадто часто: ця техніка досить примхлива до умов експлуатації. Якщо хочете їздити по місту, треба як мінімум перемінити шини вибрати профіль їх вище й конструкцію міцніше. Із шосейною моделлю легко поплутати трековий велосипед.